Жив-був у світі працьовитий і життєрадісний Мураха. Щоранку він приходив на роботу, де сумлінно та продуктивно трудився. Мураха завжди був у гарному настрої — усмішка майже ніколи не сходила з його обличчя. Він був веселий, багато жартував, і завдяки йому справи фірми йшли вгору.
Але якось Джміль, директор тієї самої фірми, вирішив, що Мураха не може працювати самостійно. Тож було вигадано нову посаду — наглядача. На неї взяли Жука-Гнойовика. Відтоді головним його завданням стала «організація» роботи Мурахи. Він зобов’язав того щодня писати багатосторінкові звіти про виконану роботу.
Згодом знадобився ще й секретар, адже звіти тепер треба було реєструвати й систематизувати, перш ніж передати їх на стіл Гнойовику. Тож найняли Павучиху, яка класифікувала документи і водночас відповідала на телефонні дзвінки.
Тим часом щасливий і старанний Мураха продовжував працювати, не покладаючи рук. Джміль був у захваті від звітів Гнойовика, тому замовив ще більше документації — додаткові звіти, прогнози продуктивності, розрахунки ефективності. Через це для Жука довелося найняти ще одного помічника — Таргана. А ще закупили нову офісну техніку — для зручності, звісно.
І от з часом Мураха почав скаржитися на все більшу паперову тяганину та постійні розбори й перевірки. Йому вже було не до жартів, усмішка зникла з обличчя. Тоді Джміль вирішив, що треба щось змінювати. Робоче місце Мурахи перетворили на цілий департамент. А раз департамент — значить має бути начальник. Ним став Коник. Він облаштував собі сучасний кабінет, замовив нові меблі й офісну техніку.
Але Мураха вже не був щасливим. Він став дратівливим і мовчазним.
Зрештою Джміль, глянувши на чергові звіти, зрозумів, що департамент Мурахи став нерентабельним. Він запросив Сову як консультантку, і доручив їй провести аудит. Після трьох місяців аналізу Сова видала висновок: у департаменті надто багато зайвого персоналу. Джміль узяв її поради до уваги й видав наказ про скорочення штату.
Першим у списку опинився Мураха — бо тільки він один постійно був чимось незадоволений.